Дорогий український народе! 

європейський народ!

Сьогодні ми відзначаємо День Гідності та Свободи. Це державне свято, встановлене на честь початку двох революцій – Революції 2004 року та Революції Гідності 10 років тому.

10 років тому ми почали нову сторінку боротьби. 10 років тому українці розпочали свій перший контрнаступ. Проти беззаконня, проти спроби позбавити нас європейського майбутнього. Проти нашого поневолення.

10 років тому люди об'єднувалися не тільки проти чогось, а перш за все за себе. Всі за всіх. Всіх тих, хто після силового свавілля відчув, що їх також б’ють, що їм також боляче, що це удари по справедливості і правді, по свободі, по нашому спільному завтра. Що буде, якщо ми будемо мовчати, проковтнути це і боятися замість того, щоб боротися?

І тоді, власне, відбулася перша перемога у сьогоднішній війні. Перемога небайдужості. Перемога мужності. Перемога Революції Гідності. Перемога народного опору, громадянського суспільства, подвиг Героїв Небесної Сотні та всіх, хто боровся за свободу столиці та інших регіонів.

У наших людей за плечима довгий шлях, який ми вже пройшли. За мною сьогодні прапори України та Європейського Союзу. І сьогодні ми маємо право сказати: це не просто окраса площі, декорація, вигадка, це справжній символ невіддільності України від Європи, право на яку українська нація та українська держава доводять. весь цей час.

Рік за роком, крок за кроком, ми робимо все, щоб наша зірка сяяла в колі зірок на прапорі ЄС, який символізує єдність народів Європи. Зірка України.

20 років тому це була романтична мрія, 10 років тому це була амбітна мета, а сьогодні це реальність, в якій вже неможливо зупинити наш рух і проходження всіх обов’язкових етапів. Тому наш кандидатський статус і подальші переговори щодо вступу, безумовно, мають завершитися повноправним членством України в ЄС. І все це ми робимо, незважаючи на війну. Коли наш народ зараз захищає себе і Європу. Тому що ми маємо гідність і не дозволимо відібрати у нас свободу. Тому що ми повинні захистити свою свободу, щоб не втратити свою гідність. Тому що ми знаємо і пам’ятаємо одну з давно засвоєних важливих мудростей: як важливо не боятися, як важливо боротися.

І кожного разу, коли вони намагаються щось у нас відібрати, все більше і більше людей встають проти цього. Коли барикади Майдану перетворюються на окопи Донбасу, а потім – на опір по всій лінії фронту – і на півночі, і на півдні, і на сході. Коли захист демократичних цінностей перетворюється на захист суверенітету та територіальної цілісності. Коли протистояння диктаторам всередині країни стає опором окупантам і терористам ззовні. Коли 24 лютого встане вся країна, коли весь наш народ встане на нові барикади. Боротьба і боротьба. Знаючи для чого. Згадуючи все. Переживши багаторазові «гарячі зими». І 10 років тому, і минулого року. Вчора і сьогодні. Воювали і воюємо. І в центрі столиці тоді, і на околиці Бахмута зараз. На вулиці Грушевського тоді і під Харковом, під Херсоном, під Авдіївкою зараз. Усіх, хто з дерев’яними щитами тоді мужньо йшов у бій за свободу, хто захищав країну в перші дні бойових дій на сході, і всіх, хто з 24 лютого захищає нас на всіх напрямках. Усіх, хто не злякався. тодішніх гумових куль чи світлошумових гранат, чи всієї зброї та техніки так званої другої армії світу сьогодні. Ті, хто не злякався і не побоявся вийти на волю, загорталися в український прапор. На Майдані Незалежності в Києві тоді, а на Майдані Свободи в Херсоні минулого року. Всіх тих, хто самовіддано витягував поранених тоді на Інститутській, і всіх тих, хто робить це зараз на полі бою. Всіх, хто знає і доводить, що треба боротися і боротися – всі за всіх. У кожному епізоді протистояння. На один будинок або на весь регіон. На одну вулицю чи на лівий берег усієї країни. За одну барикаду або вздовж усього державного кордону України.

І сьогодні пишеться новий виток нашої історії. І сьогодні від нашого покоління залежить, у якому напрямку воно піде. Що про нас напишуть в підручниках історії? Що про нас скажуть нащадки. «Вони боролися, але зазнали невдачі» чи «Вони боролися і перемогли»?

Як кожна держава, наша має в історії темні й світлі сторінки. Часи процвітання і часи розбрату. Періоди слави і періоди розорення. Який може тривати десятиліттями. Вони можуть хитатися з боку в бік, як історія місця позаду мене. З середини XIX століття Європейська площа стала Царською. А згодом – площа ІІІ Інтернаціоналу. Під час окупації його планували перейменувати на честь Гітлера. І навіть після вигнання нацистів вона знову не стає європейською, а перетворюється на площу Сталіна, а згодом і Ленінського Комсомолу. І все це не просто таблички на будівлях, це наслідки, до яких може призвести неправильний поворот на перехресті історії.

Коли на зміну державним діячам приходять політики-нелюди. Коли борються за крісла, а не за людей, коли власне его стає важливішим за власну країну, коли не стоять до кінця і до статусу "лідер", "голова" додається приставка "в еміграції". або «гетьман». Коли ворогові вдається розколоти внутрішню єдність. Коли ми сваримося, а потім втомлюємось і зневіряємось. І тоді ми виживаємо. В нові періоди нової неволі й бездержавності. Коли ворогові вдається підірвати міжнародну підтримку та солідарність. Коли цивілізований світ почне шукати компроміси з терористами і йти на поступки тиранам. Тоді ми всі точно програємо. Україна. Європа. Весь світ. Ми програємо, наївно думаючи, що з ними може бути нічия. Нічия неможлива.

Ми сильні. Ми повинні бути сильними. Тому що люди вірять тільки в сильних, і тільки сильні творять майбутнє. Тільки сильні можуть бути єдиними. Об’єднані, щоб стати вільними. Вільно бути гідним. Заради нових часів. Коли центральні площі наших міст отримають нові і навіки незмінні назви. На честь героїв. На честь визволителів. Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь. На честь визволення Донбасу та Криму. На честь возз'єднання України в її межах. Коли в підручниках історії, через роки і століття, про період незалежності з 1991 року писатимуть як про суцільний.

Через роки і століття. Слухаючи про Україну як невід’ємну частину Європи, усі майбутні покоління запитуватимуть у школах: а як могло бути інакше? Коли в нашому календарі поряд із Днями Незалежності, Державності, Соборності, Гідності та Свободи з’являється День Перемоги. Перемога України. Порядних і вільних людей. З великої букви.

З Днем Гідності та Свободи, великі люди! Великий з великої літери "Г". Сильні люди сильної країни! 

Слава Україні!

https://youtu.be/nqyIRLzeTzQ